Великі кораблі, стародавні греки та заповідні території з присмаком морського бризу…
Або, як ми Кінбурнську косу відкривали.
Цей рік виявився щедрим на нові маршрути Україною, тур Миколаївщиною один з них!
Що перше спадає на думку при згадці про Миколаїв? Кораблі та рожеві озера!
Дійсно і перший і другий пункт є абсолютно правдивими і представлені в асортименті так би мовити…
Але… ми були б не ми, якби не знайшли родзинки цієї місцевості…
Перш за все шукати родзинки ми почали в самому місті – Миколаєві. В цій справі нам допомагав екскурсовод, натякав де краще пошукати та розповідав безліч цікавинок про своє місто!
Як наслідок, ми виявили, що в Миколаєві знаходиться найдовша пішохідна вулиця України є трішки підземель та унікальний міст.
Продовжуючи наші пошуки ми наткнулись на величезний чорнослив серед родзинок – це Ольвія! Стародавнє місто яке нам залишилось від стародавніх греків. Життя вирувало тут безперервно близько тисячі років.
Саме тому там можна побачити так багато всього:
– залишки фундаментів їх будинків
– кераміку тих часів
– зазирнути всередину кургана
Та відчути себе грецьким божеством!
Звідти ми поїхали до Очакова, познайомитись з ним ближче не вдалось адже на нас вже чекала Кінбурнська коса.
Водним транспортом ми вирушили на зустріч відпочинку… що правда на березі нас чекав ще один транспортний засіб… для його детального опису слів явно не вистачає…
Ще 20 хвилин в дорозі і ось ми в сосновому лісі на березі моря, а між пальці просочується дрібненький білий пісок.
На ранок після сніданку ми розділились на дві групи по інтересах «тотальний відпочинок» та «туристи-дослідники».
Перша групка мала можливість досхочу накупатися в морі та позасмагати на пляжі, друга поїхала досліджувати косу, її природні та архітектурні принади після чого теж приєдналась до першої на пляжі.
Близько 15:00 настав час збиратись та вирушати додому. В зворотньому напрямку у нас був не менш чудернацький транспорт проте на причалі на нас чекав великий та просторий Нібулон.
Це була прекрасна мандрівка, унікальними місцинами.