Тепер тут ще цікавіше та вигідніше. Але про гешефти поінформуємо вас окремо, а поки що — наші враження про два дуже різні міста, два зрізи життя. Тель-Авів та Єрусалим пропонують вам дивовижний сплав стародавньої історії, сучасної культури та індустрії розваг.

Вир Тель-Авіва

За вікном шикарного готелю імені царя Ірода у Середземне море сповзає велике, як у кіно, сонце. Одначе галасливому Тель-Авіву до небесного світила геть байдуже. Увечері шоу тільки починається. Не лише наймодніші у країні нічні клуби та дискотеки, але навіть базари тут вирують до пізна. Тож прихильники «злачних місць» їдуть сюди з усього світу — і знають навіщо.

Утім, у місті є й спокійні куточки. Стара Яффа, або Йоппія, як вона називається в новозавітній книзі «Діяння святих апостолів», запрошує на мистецько-історичні програми. Тутешній мальовничий порт — колишні морські ворота Ізраїлю, звідки вирушали у свої подорожі й пророк Йона, й апостол Павло, й безліч інших знаних і незнаних мандрівців. Десь із піввіку тому звідси виселили майже всіх мешканців, провели капітальну реконструкцію старих кварталів, а потім продали будинки тим, хто хоч якось міг довести, що він — митець. Отак і з’явилися тут сотні антикварних крамничок, галерей, виставкових залів та музеїв. Вузесенькі вулички, названі на честь знаків Зодіаку, — справді кручені й перекручені, як гороскопи деяких астрологів. Та в одному місці вони сходяться, утворюючи невеликий майдан, над яким — о диво! — наче просто у повітрі ширяє живе мандаринове дерево в гігантському теракотовому яйці. Дротів майже не видно, адже композиція символізує єврейський народ, який, навіть бувши розсіяним по всьому світу і відлученим від своєї землі, не згинув у вирі простору й часу.

[image id=”2036″ align=”left” url=”http://www.fejerverk-mrij.in.ua/wp-content/uploads/2017/01/6_4900.jpg” size=”medium” alt=”6_4900″]

Ще одна незабутня тема старої Яффи — будиночок, у якому апостол Петро воскресив Тавифу-ткалю. Вже чотири століття він належить побожній вірменській родині, яка всі ці роки самовіддано оберігала християнську святиню від мусульманських зазіхань. Тепер будиночок узято під державну охорону. Сама ж праведна Тавифа спочиває у підземному склепі на території російського монастиря святого апостола Петра — либонь, головної святині Тель-Авіва. За високими мурами — незвична тиша, яку порушують тільки пустотливі зелені папуги у гіллі італійських піній…

Піщані пляжі Тель-Авіва простяглися на десяток кілометрів — на тлі цілої низки імпозантних готелів. Мабуть, тому тут ніколи не буває надто тісно. А може, причина в тому, що вся ця розкіш — абсолютно безкоштовна і належить виключно державі (в Ізраїлі так усюди). Тож місцеві курортники не клацають перемикачами і не прагнуть кудись іще: вони впевнені, що і моря, і навісів, і лежаків вистачить на всіх.

А ось о шостій ранку на пляжі ніде апельсину впасти. О цій порі сюди приходять переважно місцеві. Цікаво, що серед них практично немає товстунів, зате повно вагітних. Адже ізраїльтяни — народ спортивний, і їм не терпиться розім’ятися на серфах, пограти у пляжний волейбол, поплавати досхочу і заразом вигуляти дітей, яких у кожній родині по троє-четверо… А потім можна й на роботу.

Так можете відпочивати і ви, взявши приклад із місцевих. А можете прошвирнутися по нічних клубах, дослідити музей Ерец Ізраель та Музей мистецтв із шедеврами Шагала, поблукати екзотичними ринками, погуляти парком «Яркон» і торговою вулицею Дизенгоф, вирушити на один із популярних тут ескейп-квестів… Та хіба мало розваг у сучасному і не позбавленому колориту мегаполісі? Але залиште сили на ще одне місто, одне з найдавніших у світі!

Перехрестя Єрусалима

[image id=”2037″ align=”left” url=”http://www.fejerverk-mrij.in.ua/wp-content/uploads/2017/01/6_5000.jpg” size=”medium” alt=”6_5000″]

Найдавніші у світі тексти Старого Завіту експонуються в дивовижному Музеї книги, збудованому на високому єрусалимському пагорбі. Чорний паралелепіпед і білий диск неначе розділяють простір і час — на рай і пекло, вічне і тлінне. А посередині, у житейському непевному морі, перебуває людина, якій Бог дав свободу обирати напрямок руху…

Площа біля Стіни плачу ніколи не порожніє — тисячі іудеїв приходять сюди, несучи в серці молитви. Ця площа розділена на жіночу половину і чоловічу. Тут, біля підніжжя гігантської стіни, що збереглася від Святого храму, вимовляють молитви і закладають у щілини між величезними каменями записки з проханнями до Бога.

Замість будильника в Єрусалимі трохи дзвенить небо, нагадуючи, що у Священному місті довго спати не годиться. Хоча, либонь, то видзвонюють сотні церков усіх конфесій, які беруть свій початок від храму Воскресіння Христового. Дарма протестанти не визнають, що справжні Голгофа і Гріб Господень знаходяться під високим склепінням саме цього православного храму. Адже рівноапостольна цариця Єлена ще на початку IV століття віднайшла тут Животворчий Хрест Христовий, від доторку до якого зцілився хворий і воскрес померлий. Це й дало змогу відрізнити його від двох інших хрестів, на яких поруч з Ісусом було розіп’ято двох розбійників. Як відомо з Євангелія, в останню мить свого життя ці двоє теж зробили вибір, тож одного забрали до раю, а другий пішов у вічний морок…

На Віа-Долороза — Скорботному Шляху — завжди людно. Важко сказати, кого тут більше — торговців чи паломників. Перші давно забули, як їх виганяли із храму, і гучно вихваляють свій товар. А другі побожно рухаються від одного пам’ятного місця до іншого — 14 так званих «станцій» позначають путь Спасителя світу в Страсну П’ятницю — день Божої Любові та людської зради… Втім, за дві тисячі років торговці та прочани не раз мінялися місцями…

Тому не дивно, що Іудині срібляники закотилися й у ХХІ століття. Ми у Музеї голокосту — «Яд Ва-Шем». У повній пітьмі, яка створює ефект необмеженого Всесвіту, сяють тисячі, мільйони вогників-зірочок — душі жертв, загиблих у гітлерівських катівнях. А тим часом монотонний голос диктора безкінечно довго називає їх на імена… Завершує і знову починає читати…

Проте життя триває, і нові люди наповнюють Єрусалим і весь світ своїм гомоном, своїми турботами, своїми діяннями. Якими вони є — добрими чи злими, — варто розібратися самотужки. Навіть якщо для цього треба піти значно далі, ніж до Святої Землі…

На схід від Старого міста розташована Оливна гора, а на ній — інші важливі християнські святині й кілька церков. Внизу, в долині Кедрон, розташована гробниця Діви Марії.

[image id=”2038″ align=”left” url=”http://www.fejerverk-mrij.in.ua/wp-content/uploads/2017/01/6_4500.jpg” size=”medium” alt=”6_4500″]

Окрім святих місць у Старому місті є й інші гідні уваги куточки. Тут діє чудовий ринок традиційних товарів — справжнє свято для очей і кара для гаманця. По стінах Старого міста проходить дорога-променад, з якої відкривається панорама Старого і Нового міста. Шанувальникам мистецтв будуть цікаві Науковий центр Блумфілда, Музей природи, Музей Рокфеллера, Музей Голокосту, музеї ісламського, вірменського, італійського та, звісно, єврейського мистецтва. Ну, а шукачі вечірніх розваг тут виявлять місця, де вирує життя.

Єрусалим став домом для різних етнічних і релігійних громад, ресторани міста пропонують страви на всяк смак. Поруч із дорогими ресторанами є і трактири, де їжа повільно готується на стилізованих жаровнях, і молодіжні кафе, і кіоски з оригінальним фаст-фудом…

У поїздці до двох головних міст Ізраїлю ви знайдете все — поживу і відпочинок для душі, поступ і розвантаження для розуму, враження на все життя! Тим паче, що відстань між ними — лише 40 хвилин їзди. Не баріться!

Напишіть відгук