Полісся – особливий, таємничий край. Справжня незвідана Україна. Край зі своїми легендами, історією, унікальними природними ландшафтами.
Напередодні Дня Незалежності група туристів з Полтави вперше вирушила в новий, розроблений фахівцями ТА “Феєрверк мрій”, екскурсійний тур “Подорож загадковим Поліссям“.
Першим нас зустрів Олевськ- маленьке містечко, районний центр. Скільки таких районних центрів по всій нашій ненці-Україні, що ж такого особливого тут? А особливе є.
В Олевську, щоб розповісти про цей маловідомий для нас край, до нас приєднався краєзнавець пан Юрій.
Олевськ – це унікальна природа, прадавня історія, гостинні мешканці, старовинні храми, наприклад Свято-Миколаївська церква – одна з найкраще збережених архітектурних споруд XVI століття в Україні,
і новий храм, але який…. маленький, тільки будується, але яка енергетика, як там зустрічають мандрівників, а як співають, а як за Україну моляться….
В Олевську та навколишніх селах люди досі займаються бортництвом – найдавнішим етапом в розвитку бджільництва. Для нього характерне те, що знайдені в дуплах дерев гнізда не розорювали, як раніше, а стали зберігати, залишаючи для перезимівлі бджіл запас меду. Для збільшення числа бортей в деревах розчищали старі дупла, спеціально видовбували нові або виставляли на дерева колоди із штучно видовбаними дуплами (дуплянками).
Саме тут, в Олевську на північно-східній околиці міста знаходиться древлянське городище ранньозалізного віку та ІХ – ХІ століть Бабина Гора, яке майже з усіх боків омивається водами Уборті та її невеликої притоки. Досліджуючи цю пам’ятку, археологи зможуть розкрити багато секретів таємничого племені древлян, про історію та культуру яких нам досі відомо дуже мало.
Далі наш маршрут пролягав через Камінне Село (Кам’яне Село) – поліський стоухендж, – одне із найпотужніших місць сили України. Місце де легенди, містика і реальність зустрічаються в одному місці. Геологічний заказник місцевого значення площею 15 га являє собою скупчення великих валунів.
Назва «Камінне Село» виникла з легенди, що розповідає про те, як колись у лісі було багате село. Одного разу через нього проходив старий в убогому одязі і попросив хліба у господаря багатого двору. Той махнув на нього рукою: «Іди собі, чоловіче, ніколи мені». Старий, яким виявився сам Господь, що спустився на землю, вийшов з села, озирнувся і село враз скам’яніло. На одному з каменів, де він відпочивав, залишився величезний слід босої ноги. Саме цей камінь з “слідом Бога” є найбільш популярним у туристів. Відвідала його і наша група.
Існує повір’я, за яким у того, хто ступив “слідом Бога”, здійсняться загадані бажання і покращиться здоров’я.
Багато каменів своїми обрисами нагадують давні сільські будинки, тут є свій «майдан» зі «школою», і навіть «храм».
Завершилась екскурсія Камінним селом невеличким пікніком в мальовничому місці, під час якого туристи куштували смачнючу грибну юшку та інші страви.
А далі був Іскоростень – головне древлянське місто, ні Коростень… хоча, яка різниця, місто ж то одне і теж… Пам’ятаєте з історії княгиню Ольгу, яка мстила за свого коханого чоловіка? Так ось Коростень саме те місто, яке було спалене Ольгою, саме те місто, в якому вона потім прожила 8 років, місто в якому зараз є їй пам’ятник, хоча не тільки їй а багатьом знаним постатям Київської доби.
Коростень це мальовничий Древлянський парк, крутецькі оглядові майданчики, фестиваль деруна, пам’ятник тому ж таки деруну,
і унікальний музейний комплекс “Скеля”. Військово-історичний комплекс «Скеля» розташований в скелі над річкою, де колись було городище древлян. Печери в товщі гранітної скелі були уподобані древлянами ще в VI—X століттях, а в першій половині XX століття вони стали основою для будівництва потужної фортифікаційної споруди. У режимі суворої секретності з 1934 по 1938 роки в природних гранітних печерах під керівництвом начальника управління робіт (УНС-51) військового інженера Косарєва В. В. був спроектований та побудований командний пункт Коростенського укріпрайону УВО (УР№ 5).
Побачивши всю цю красу ми помандрували до селища Хорошів, а в цьому селищі такий музей… знаєте який? Такий, в який ти заходиш і речі до камери схову здаєш… заходиш без сумки і виходиш без неї)))) Це Музей коштовного і декоративного каміння. Ох що ми там тільки не бачили…. Ох які камінці…
Жіноче серце там починає битись швидше))) Ось такі вражені ми приїхали до тихої обителі Тригірського монастиря.
Особливе місце. Ось тут відчувається єднання з Богом, природою, знаходиться внутрішня рівновага.
Зовсім поряд з Тригірським монастирем ростуть вікові дуби… Чого вони тільки не бачили на своєму віку… І нас побачили, а ми їх…
Ростуть ці дуби на березі мальовничого Тетерева.
А на протилежному березі річки, в селі Дениші знаходиться славнозвісний скельний район, відомий як «Скеледром». Складається він з чотирьох скелелазних секторів. Є траси з гладкими дзеркалами, з навислими карнизами та глибокими камінами, на яких випробовують свої сили і досвідченим скелелази, і скелелази-початківці. Щоправда, з нашої групи ніхто не наважився…
А далі знову швидкість… і… палац Терещенків…
Хто не чув легенду про цукрозаводчика, який на догоду дочки усипав галявину цукровим піском, коли та захотіла випробувати нові сани влітку? Саме в цій садибі відбувалися такі чудеса.
Здається це все, що було у цей другий день. На третій день нас зустрічав Житомир із своєю історією, пам’ятками архітектури,
костелом
і православним храмом, в якому одночасно може поміститись до 4-х тисяч вірян,
затишна пішохідна центральна вуличка
і…… музей космонавтики… де справді можна відчути себе …. космонавтом.
Скільки цікавих експонатів, і до багатьох можна торкатись!!!!
А навпроти меморіальний будинок Сергія Павловича Корольова, і ми миттєво перенеслись з космічних орбіт в оселю початку 20-століття…
Пізнавши таємниці міжпланетного простору ми помандрували до Радомишля….
Замок-музей “Радомисль” може вразити навіть найвибагливішого туриста, туриста який багато чого бачив.
Вражає колекція старожитностей, домашніх ікон, міні-скульптури…
Ландшафтний парк «Замку Радомисль» становить окремий природний комплекс, створений з урахуванням усіх сучасних екологічних вимог, з мінімальним втручанням людини в природне середовище. Його частиною є скелі і підземні гранітні породи, що виходять на поверхню. Їхній вік становить сотні тисяч років.
А яка енергетика…. і це все наша історія, традиції нашого народу. Не менш яскравий і майстер-клас у папірні, де можна власноруч виготовити папір за стародавньою технологією і надрукувати на ньому текст.
Ось така вийшла пізнавальна багатогранна триденна мандрівка загадковим Поліссям.
Більше світлин з подорожі в оригінальній роздільній здатності на нашому каналі Flickr за посиланням
Чекаємо на відверті відгуки нижче під статтею від наших шановних туристів. Що сподобалось, що не дуже, над чим нам попрацювати, що вдосконалити? Пишіть, для нас це важливо!