Одеса восени: південь у вересневих кольорах

Немає в Україні міста більш міфологізованого, ніж Одеса. Ба більше – кожний, хто їде до неї у гості, точно знає, що він хоче там побачити, бо «за Одесу» знають усі.

Принаймні, чули. Море, євреї, Привоз, Дерибасівська, катакомби, Молдаванка, Мішка Япончик, Потьомкінські сходи, оперний театр – це складові одеського образу, її презентації світові. Останні чотири роки це знову – найбільш відвідуваний туристичний центр приморського півдня України.

Місто реставрується – на добре чи на погане, але те, що вона стрімко змінює обличчя, є доконаним фактом. Й тому саме зараз актуальним є гасло, яке ще не так давно було суто рекламним: «Поспішайте побачити Одесу-маму! Вона такі може піти від нас!»

Туристичне «коло» Одеси – це Театральна площа, Приморський бульвар з Дюком, Пушкіним, сходами, фунікулером та парками на схилах. Це Катерининська площа та початок однойменної вулиці, це Дерибасівська із Міським садом, Пасаж, Соборна площа, на якій (о, співпадіння!) стоїть головний одеський храм, а далі – Грецька площа та Грецька вулиця, Пушкінська та знов вихід до театру, таємничих «других сходів направо», до Лаокоона, який вже втратив із три десятки своїх атрибутів. Але цієї Одеси нам буде не достатньо. Тому що Одеси багато, і у такої мадам не можна побачити тільки бюст або тільки ноги, щоб мати право спитати «за здоров’я».

Тому ми побачимо ще й Тещин міст (який водночас є мостом закоханих, бо в Одесі усі чоловіки закохані у своїх тещ), і Шахський палац, який насправді є готичним палацом, і пам’ятник апельсинові на бульварі Жванецького, і атлантів Фальц-Фейна, й садибу графа Толстого (і будемо намагатись її відвідати). Про деякі інші цікавинки цього району не слід згадувати, бо вони можуть бути зачинені. Але якщо ні – нас усіх чекатиме неабиякий сюрприз.

А ще нас чекатиме міський парк на місті колишніх бастіонів, давня та дивна розкіш паркової Маразліївської вулиці, магія тихих приморських вуличок Отради та Французький бульвар, який восени є таким чарівним.

Звичайно, спустимось до моря. Яким воно буде у ті дні – не знаємо, але завжди гостинним. Вирішимо, де це краще зробити – або у «куточку Анталії» в парку Шевченка, або на скелях «вілли Отрада», або навіть далі, де про пляжі знають вже самі одесити.

За бажанням можемо зайти й на одеські задвірки – усі ці квартали старої забудови, що кілометрами тягнуться, у першу чергу, Молдаванкою – від Привозу вглиб, у занедбаний колорит старих вулиць, у нескінченні двори, освячені присутністю історичних хуліганів та їхніх прототипів, у царство вічної білизни за стулками старих брам та на галереях, які оперізують ці ветхозавітні дворики.

Але навіть без Молдаванки дворики у нас все одно будуть. Бо цього добра у Одесі більш ніж багато. Будуть також й коти. Вони, до речі, є офіційним надбанням міста. А ще будуть у нас музеї та катакомби. Звичайно ж, за бажанням трудящих. Музеї можуть бути або єврейський (тільки по неділях, у шабат туди нема сенсу йти), або контрабанди (а які ще музеї ви чекали в Одесі?) Катакомби – окрема пісня. Так, в Одесі у катакомбах та на них також роблять неабиякий ґешефт, але відвідати варто.

Зацікавлені? Тоді вирушайте з нами!

Мандрівка розрахована на 2 особливі дні під залізничний транспорт. 

Вартість поїздки прораховується під запит і залежить від кількості учасників. 

 

Деталі за телефонами: 066 515 87 85, 097 448 28 86.

 

Поділіться своїми враженнями